НОВАТОРСЬКІ ЛІКУВАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ ШИРОКОГО КОЛА МУЛЬТИФАКТОРНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

Коротка Олена Валеріївна

лікар загальної практики – сімейної медицини вищої категорії

Як гартувалася наукова думка…

«МЕТА І ДУМКА, ЗЛОВЛЕНІ, ТАК БИ МОВИТИ, В СІТІ МАТЕРІАЛУ, НА ПОЛОТНО В ФАРБИ ЖИВОПИСЦЯ, В МАРМУР ЗОДЧОГО,
НА ПАПІР В СЛОВА…, ЖИВУТЬ ПОТІМ ЦІЛІ СТОЛІТТЯ СВОЇМ ЖИТТЯМ, ЗМУШУЮЧИ І ПОЛОТНО, І МАРМУР, І ПАПІР
ПОВІДОМЛЯТИ З РОДУ В РІД ТВОРЧІСТЬ ЯКА В НИХ МІСТИТЬСЯ.
ДУМКА, ПРОНИКАЮЧИ В ГРУБИЙ МАТЕРІАЛ, РОБИТЬ ЙОГО СВОЇМ ОРГАНОМ, ЗДАТНИМ НАРОДЖУВАТИ Й РОЗВИВАТИ НОВІ ДУМКИ…»

Пирогов М.І. Збірка творів. в 8Т. М., 1962. Т. 8. с. 86.

Педіатрична гілка…

Кожна епоха, кожен період історії знаменується появою цікавих людей ...Гудзенко Прокіп Микитович

Ім'я Гудзенко Прокофія Микитовича становить гордість Вітчизняної медичної науки і медичної освіти, викликає повагу медиків різних країн, які дуже полюбляють посилатися на його наукові праці, згадуючи дискусії на медичних форумах.

Своєю видатною діяльністю як в області наукової і практичної медицини, так і медичної освіти Гудзенко П.М. заслужив вдячність широких мас і медичної громадськості. Його медичні ідеї і педагогічний талант є джерелом єднання наукової творчості та практичної лікарської діяльності. Вони близькі і сьогодні актуальністю поставлених самим життям науково-практичних проблем, таких як єдність медичних шкіл, медичної науки і практики, професійної медичної та людської етики і обов'язку в прагненні виховати себе самих і лікарів, корисними і потрібними людям, своїй країні.

Якщо об'єднати інформацію різних джерел в Україні і всього пострадянського простору, вийде невелика довідка, в якій виявиться все істотне. Інформація виглядає так: Гудзенко Прокіп Микитович (04.12.1913. С. Гончаріха Київської області. - 29.11.1982. Київ.), Док. мед. наук, професор, лауреат Державної премії УРСР (1979) та Премії імені О.О.Богомольця АМН СРСР (1979), вніс величезний вклад в розвиток медицини на Буковині (1945-1965рр.), асистент, доцент (1946-1955), зав. каф. педіатрії (1955-1965), проректор з наукової роботи (1962-1965) Чернівецького Державного медичного інституту (ЧГМІ), зав. каф. факультетської педіатрії Київського медичного інституту (КМІ) ім. О.О.Богомольця (1965-1982), декан педіатричного факультету КМІ ім. А.А. Богомольця (1976-1978). Головний педіатр МОЗ УРСР (1966-1970рр.), Голова Правління Наукового товариства педіатрів УРСР, Член правління Всесоюзного наукового товариства дитячих лікарів, головний редактор журналу «Педіатрія, акушерство і гінекологія» (1972-1982рр.), член редакційної ради журналу «Педіатрія», один з провідних українських педіатрів, видатний вчений радянського періоду розвитку української медичної науки, однодумець передової медичної громадськості СРСР, який зробив свій внесок в розвиток медицини СРСР відповідно до потреб і вимог того часу (1939-1982рр.), роботи якого переступили  в століття своєю актуальністю, фундаментальністю наукових досліджень з проблем кишкових інфекцій, дитячого туберкульозу, стафілококових хвороб. Його фізіологічно обґрунтовані розробки раціонального і адаптованого харчування для здорових і хворих дітей, застосування високоефективних молочнокислих продуктів і сьогодні утримують тему дня.

Лікар широкого діапазону поглядів на спеціальність з властивим системним підходом до досліджуваних проблем, серйозним теоретичним аналізом і залученням прикладних емпіричних даних займався проблемами особливостей перебігу та лікування ревматизму, обраними питаннями дитячої нефрології, захворювань органів дихання і шлунково-кишкового тракту і т.д., що в ті далекі 1939-1982рр. наукової та лікарської діяльності було викладено в 153 наукових працях і знайшло відображення в його учнях, які виконали 3 док. і 24 канд. дисертації.

Гудзенко П.М. належав до славної плеяди корифеїв української медицини радянського періоду. Уособлював собою яскравий приклад поєднання високої людської простоти, гуманізму Лікаря, глибини знань, широти інтересів, сміливості думки і точності передбачення клініциста - Вченого з досвідом умілого Організатора охорони здоров'я і талантом справжнього Учителя.

Крім усього цього, він був людиною великої мужності, не менш великої самопожертви і високої скромності.

Унаслідок останньої якості, що зросло і в нас, його дітях, довго не писалось, але і в мовчанні і тиша про щось говорить…

«СЛУЖИТИ ПРАВДІ - ЯК У НАУКОВОМУ, ТАК І В МОРАЛЬНОМУ СЕНСІ ЦЬОГО СЛОВА.
БУТИ ЛЮДИНОЮ»

М. І. Пирогов

Всю медичну біографію мого діда, проф. П.М.Гудзенко, можна просто визначити як постановка задачі, визначеної умовами, оптимальний шлях її вирішення і сміливість відповідальності за виконання ..., і на вершині вирішеної проблеми відкриття нової, - і все повторюється знову.... І біографію людини написати, як Людина з великої літери.

Як гартувалася наукова думка

Гудзенко П.М. народився 4 грудня 1913р. в с. Гончаріха Катеринопільського району Київської області, 3-ою дитиною з шести дітей, в заможній сім'ї селянина-середняка Гудзенко Микити Онисимовича і Марії Спиридонівни. Сім'я відносилася до прогресивних кіл селянства, де шанувалася праця, освіченість, раціоналізм, відповідальність, що і було передано дітям. Після закінчення сільської школи (1929р., С. Петриківка Катеринопільського району Київської області) працював на цукровому заводі в с. Перегонівка Бабанського р-ну Київської області. У роки потрясінь і змін жилося і працювалося важко. Він згадував, що дуже хотів змінити для людей те життя, яке тоді було складним, неоднозначним, мінливим з швидкістю розвитку клінічної картини ГРВІ у постійно лихоманящою країни і народи. І колесо історії крутилося і зумовлювало шлях, не залишаючи вибору і зберігаючи шрами в серцях.

У вересні 1931р. поступив в Уманський медичний технікум, який закінчив з відзнакою в 1934 р. і був рекомендований до вступу в Київський медичний інститут.

1934-1939 - Київський медичний інститут, санітарно-гігієнічний факультет. У стінах Київського медичного інституту зміцніли його думки, намітилися перші його цілі.В.В.Архіпова, П.М.Гудзенко

У 1937р. П.М.Гудзенко одружився на однокурсниці, студентці педіатричного ф-ту КМІ  В.В.Архиповій. Їх союз двох взаємодоповнюючих людей був сильний духом доброти, відданості, турботи, єдності, відповідальності, визначив подальше життя в роки історичної турбулентності. У роки уявної відлиги їх сім'я, пробиваючи шлях до істини, виховуючи в собі професійну вимогливість і повагу до медицини в необхідності і прагненні надати допомогу в сутичці з хворобами, виявилася центром новаторських ідей, що в подальшому відбилося і повторилося в дітях.

Після закінчення КМІ (1939), П.М.Гудзенко був направлений в м. Шепетівка Кам'янець-Подільської області, де працював до березня 1940р. на посаді лікаря-епідеміолога при Шепетівській міжрайсанепідстанції і лікаря-інфекціоніста в районній лікарні. У березні 1940р. Шепетівським міськвійськоматом призваний до лав Радянської армії, де служив на посаді старшого лікаря в/ч 55 ОЗАД 3ій кав. дивізії ім. Котовського, потім лікаря в складі діючого в Хмельницькій області партизанського об'єднання під керівництвом С.А.Олексеєнко. Боровся за кожне життя при мінімальних ресурсах лікарських можливостей... Тривала епідеміологічна війна у війні. Історично драматичний шлях він пройшов у сутичці зі смертю з тифом, туберкульозом, пневмоніями, дистрофіями... Після звільнення радянськими військами м.Проскурова (25.03.44р.), маючи авторитет Лікаря, був призначений головним лікарем інфекційної лікарні м.Проскурова (з 1955р. перейменований - м.Хмельницький), і пропрацював на цій посаді до 12.09.45р.

П.М.Гудзенко, 1948 р.Післявоєнний час почався роботою з попередження епідемій та ліквідацією окремих спалахів інфекційних захворювань (тиф, кір, дизентерія), особливо в Чернівецькій області. У вересні 1945р. за наказом МОЗ УРСР П.М.Гудзенко переведений в розпорядження Чернівецького облздороввідділу. Працював в Чернівецькій обласній лікарні лікарем-інфекціоністом, а з 01.10.1945р. завідувачем інфекційного відділення.  

У Західному регіоні України - Буковині, залишив 20 років свого лікарського серця...

Повоєнні роки запам'яталися наступною епідеміологічної війною, обумовленою розповсюдженням гострих кишкових інфекційних захворювань, дитячих інфекційних хвороб (кір, дифтерія, поліомієліт...), дитячого туберкульозу, гострих пневмоній на тлі голодної дистрофії. І життя ставить нові завдання і вимагає продуманих правильних рішень.професор А.Н.Федоровіч

З травня 1946р., П.М.Гудзенко поєднуючи посаду зав. інфекційних від. Чернівецької обласної лікарні, працював асистентом кафедри педіатрії та дитячих інфекційних хвороб Чернівецького Державного медичного інституту (ЧГМІ). З 01.10.47р. наказом ЧГМІ Гудзенко П.М. переведений на основну посаду асистента кафедри педіатрії та дитячих інфекційних хвороб ЧГМІ. Завідував кафедрою вчений-клініцист, професор А.Н.Федоровіч, випускник Варшавського університету, який увійшов в історію медицини, як один з перших організаторів кафедр педіатрії на території СРСР, а саме, в 1926-1945рр. керував кафедрою педіатрії Астраханського медичного інституту (АГМІ). Під керівництвом проф. А.Н.Федоровича в 1946-1955рр. колективом кафедри педіатрії та дитячих інфекційних хвороб ЧГМІ проводилися наукові дослідження і лікувальна робота по зниженню захворюваності і смертності від соціально обумовлених дитячих інфекцій, дитячого туберкульозу, патології легень, кишкових інфекцій, розладів харчування, пневмоній на тлі глибоких дистрофій, латентних отоантритів що захлеснули країну, погрожуючи практично депопуляцією населенню важких повоєнних років. Тут вперше була виконана тімпанопункція в лікувально-діагностичній тактиці лікарем-педіатром, ас. каф. В.В.Архіповою. (Тімпанопункціі як метод діагностики введена в СРСР педіатрами В.В.Архіповою (1948р.) Та ін. // Керівництво по отоларингології. Медгіз., 1960 р., Том 2., стор.198.).

сидять: ас. П.М.Гудзенко, проф. А.Н.Федоровіч, асс. Д.И.Огороднік з групою студентів. 1951р.Під керівництвом проф. А.Н.Федоровіча розроблений діагностичний копрологічний тест аглютинації ентеропатогенних мікроорганізмів, створена концепція течії лямбліозу на тлі кишкових інфекцій (В.В.Архіпова, 1951р.). У період з 1949 по 1955рр. на кафедрі захищено 3 кандидатських дисертації, присвячених вивченню кишкових інфекційних захворювань (П.Н.Гудзенко «Хронічна дизентерія» (1950), В.В.Архіпова «Перебіг лямбліозу на тлі кишкових інфекцій» (1951), Л.П.Решеткіна (1955 ), з проблем дизентерії у дітей).

У 1949р. П.М.Гудзенко, висунув і довів оригінальний погляд про роль алергії у формуванні хронічних форм дизентерії. Сам він пише - «... це має безсумнівне значення не тільки для більш сучасного розуміння патогенезу цього захворювання, але і для більш обґрунтованого лікування». Це 1949 рік... Минуло 68 років, а актуальність даного питання тільки зміцнилася. Захоплює прогресивність думки тих років. 23.03.1950р. П.М.Гудзенко захистив кандидатську дисертацію на тему: «Хронічна дизентерія». Заглиблюючись далі в цю важливу і складну тематику в одній з робіт «До питання про патогенез загострень при хронічній дизентерії у дітей», 1955, (Педіатрія, акушерство та гінекологія №2, 1955) П.М.Гудзенко висловив важливе загальнотеоретичне положення, засноване на вивченні взаємовідносин алергії і імунітету, що пояснюють патогенез загострень хронічної дизентерії у дітей.

У 1951 р. П.М.Гудзенко - доцент кафедри педіатрії та дитячих інфекційних хвороб Чернівецького медичного інституту. З вересня 1954 р. - в. о. зав. каф. кафедри педіатрії ЧГМІ. У 1955р. П.М.Гудзенко обрали зав. каф. педіатрії ЧГМІ.

У 1958р. П.М.Гудзенко успішно захистив докторську дисертацію на тему: «Питання патогенезу і клініки туберкульозного менінгіту у дітей». В 1960р. - присвоєно звання професора педіатрії. У 1962-1965рр. одночасно проректор з наукової та лікувальної роботи ЧГМІ.

Тематика наукових робіт під керівництвом проф. П.М.Гудзенко того часу (1955-1965рр.) була різноманітною і в основному була присвячена всебічному вивченню дитячого туберкульозу та суміжних питань, особливостям перебігу та лікування ревматизму, пієлонефриту, хвороби органів дихання та П.М.Гудзенко, 1969 ржовчовивідних шляхів у дітей і т.п., викладені в 8 дисертаційних роботах його учнів чернівецького періоду (Огородник Д.І. (1956, м.Чернівці), Жуковська О.А. (1957, м.Чернівці), Сидоренко І.Г. (1959, м.Чернівці), Наконечна Н .І. (1960, м.Чернівці), Кравець О.О. (1962, м.Львів), Липец М.Є. (1963, м.Москва), Альтман Е.М. (1964, м.Чернівці), Кизим В.В. ( 1965, м.Львів)).

Нове трактування патогенезу туберкульозного менінгіту було сформульоване в результаті досліджень в експериментальній моделі цього захворювання. Заражаючи тварин в експерименті мікобактеріями бичачого типу, штам №8, через глоткове кільце, проф. П.М.Гудзенко вдалося відтворити хронічний перебіг туберкульозного процесу з подальшим специфічним ураженням мозкових оболонок у морських свинок і кроликів. П.М.Гудзенко вперше довів значення ураження мигдалин туберкульозним процесом в патогенезі туберкульозного менінгіту. Розроблена методика відтворення моделі хронічного туберкульозного процесу була застосована і під час докторських дисертацій з питання з'ясування патогенезу туберкульозу лімфатичних вузлів, різних органів і систем - Ю.С.Касько "Питання патогенезу, клініки і лікування туберкульозу лімфатичних вузлів шиї та вторинної скрофулодерми" (каф. Шкір. вен. хвороб ЧГМІ, м.Чернівці, 1964), Л.С.Клочкової «Функціональний стан нирок у хворих на різні форми легеневого туберкульозу в процесі антибактеріальної туберкулостатичнії терапії» (курс туберкульозу каф. факультетської терапії, (фтизіатрії) ЧГМІ, м.Чернівці, 1967).

Детальне вивчення клініки туберкульозного менінгіту у дітей дозволило проф. П.М.Гудзенко вельми ретельно опрацювати питання щодо ранньої і диференціальної діагностики туберкульозного ураження м'яких мозкових оболонок у дітей.

Досягнення в лікувальній та науковій роботі колективу кафедри у співпраці з практичною охороною здоров'я Буковини дозволили НА ПОРЯДОК ЗНИЗИТИ РІВЕНЬ ДИТЯЧОЇ СМЕРТНОСТІ В ОБЛАСТІ ЗА ЦЕЙ ПЕРІОД.

Спілкуючись з видатними клініцистами різних педіатричних шкіл, Гудзенко П.М. вбирав у себе всі передові думки клінічної педіатрії.

Наукові контакти з корифеями радянської педіатрії з 1947р. - Г.Н.Сперанскім, М.С.Масловим, Ю.Ф.Домбровскою, А.Ф.Тур і багатьма іншими вченими-педіатрами дозволили Гудзенко П.М. незмінно бути на передовій прогресивних сил педіатрії.

В історії медицини тих радянських років було багато значущих лікарів, серед яких яскравою особистістю в педіатрії був М.С. Маслов, авторитетність особистості якого, а головне його робіт і діяльності була незаперечна, а увага надихали на шляху до істинної науки...
У роки роботи на Буковині Гудзенко П.М. підтримував тісні зв'язки з корифеєм педіатрії професором, академіком АМН СРСР, керівником каф. і клініки дитячих хвороб ВМА і каф. фак. педіатрії Ленінградського педіатричного медичного інституту, М.С.Масловим (1885-1961), який вплинув на його науковий пошук, зачаровуючи широтою медичного світогляду в питаннях дієтетики, травлення і лікування хвороб шлунково-кишкового тракту і печінки у дітей, вивчення реактивності у дітей, аномалій конституції і т.д., вивчення походження, механізмів розвитку, особливостей клініки, лікування та профілактики пневмоній, септичних і токсичних станів.

Наукова дружба Маслова М.С. і Гудзенко П.М. почалася ще в 1947р. на VI Всесоюзному з'їзді дитячих лікарів в Москві (26 травня - 1 червня 1947), М.С.Масловприсвяченому сторіччю з дня народження Ніла Федоровича Філатова (засновника педіатричної школи (Г.Н.Сперанський, В.І. Молчанов та ін., з 1891р. каф. дит. хвороб, Москва)). На з'їзді були присутні 2 тис. педіатрів, які представляли 18 тис. дитячих лікарів країни, головою був обраний Г.Н.Сперанський.

М.С.Маслов був яскравим клініцистом і дослідником, що дозволяло йому розробляти новітні патогенетичні концепції дитячих хвороб і пропонувати з цих принципів сучасні підходи до лікування. Він був першим, хто підтримав і затвердив в педіатрії міждисциплінарні зусилля з хірургами (Акад. АМН СРСР П.А.Куприяновим) в розробці проблем діагностики та хірургічного лікування вроджених вад серця і нагноєннях легень у дітей. М.С.Маслов розробляв методи лікування токсичної диспепсії, як один із напрямів наукових питань, а взагалі обсяг його наукової думки був широкий, як і потреби того часу, що формувало не тільки еволюцію клінічної думки, і подих педіатричної школи в СРСР (А.Ф.Тур, П.І.Ільїнський, В.Ф.Знаменський, А.В.Валентинович та ін.), а й модулювало світогляд багатьох прогресивних медичних сил. Нові методи дослідження М.С.Маслова у хворих з вродженими вадами серця і розробка показань для хірургічного втручання при них та впровадження в клініку стали зразком міждисциплінарності єднання клінічного мислення.

Беручи до уваги особливості дитячого віку в своєму функціональному вираженні, а також конституційні ознаки і реактивність, М.С.Маслов і його однодумці розглядали діагностику як форму пізнання хворого в усій сукупності проявів його патологічного процесу. Кінцевий результат цього пізнання - формулювання індивідуального патофізіологічного способу захворювання. Саме це М.С.Маслов і називав клінічним мисленням. Наприклад вивчаючи конституцію, М.С.Маслов відвів роль реактивності, оскільки «індивідуальний характер» перебігу захворювання, П.М.Гудзенкообумовлений конституцією, реалізується насамперед через особливості реактивності. Саме з точки зору зміненої реактивності М.С.Маслов разом з М.Г. Данілевичем, розуміли під сепсисом, системний бактеріальний процес, що втратив зв'язок з первинним інфекційним вогнищем.

... Вони зустрілися ще в 1957р. в м.Ленінграді (28 червня - 3 липня 1957р.), на VII Всесоюзному з'їзді дитячих лікарів, головою якого і був обраний видатний радянський вчений-педіатр, зав. кафедрою дитячих хвороб ВМА Михайло Степанович Маслов. У роботі з'їзду взяли участь близько 1700 делегатів і 700 гостей, які приїхали з усіх регіонів СРСР від 40 тис. педіатрів, і близько 100 зарубіжних педіатрів з 20 країн. Зарубіжні гості виступали з цікавими доповідями по найважливішим проблемам педіатрії. Великий інтерес викликали доповіді корифея радянської педіатрії, ленінградського професора, академіка А.Ф.Тура «Заходи боротьби зі смертністю дітей перших місяців життя», професора С.О.Дуліцького «Про класифікацію рахіту»; 17 доповідей присвячених гострим дитячим інфекціям, 5 - питань туберкульозу. Цікаві наукові досягнення П.М.Гудзенка з питань патогенезу і клініки туберкульозного менінгіту (1957, Доповідь на VII Всесоюзному з'їзді дитячих лікарів 29 червня 1957р.), а також питання хронічної дизентерії, як актуальні і своєчасні, були прийняті до уваги педіатричною громадськістю.

Династія професора П.М.Гудзенко…

Протягом кількох десятиліть М.С.Маслов скрупульозно збирав біографічні відомості про своїх колег. У 1959р. М.С.Маслов надіслав П.М.Гудзенко короткого листа з проханням надіслати фото для стенду радянських лікарів - новаторів. Рукописний архів Михайла Степановича Маслова, що зберігається у Військово-медичній академії, на кафедрі, що носить його ім'я, містить ІНФОРМАЦІЮ про 107 РАДЯНСЬКИХ лікар-педіатрів, що зробили істотний внесок у РОЗВИТОК ПЕДІАТРІЇ СРСР, в тому числі і про професора П.М.Гудзенка.

Всі, хто одержував посил новаторства не залишали цієї тернистої доленосної дороги...

Клінічний розбір М.С.Маслов, П.М.Гудзенко

Велике практичне значення мав розроблений Гудзенко П.М. в подальшому, в результаті багаторічної праці (1960-1967рр.), метод лікування хронічної дизентерії та активного бациловиділення послідовними дозами дизентерійної ентеровакцини або імуногеном. Ця методика лікування активного бациловиділення дизентерії забезпечувала стійке клінічне та епідеміологічне одужання.

Зазначена методика була викладена в Методичному листі, і затверджена Вченою Радою МОЗ УРСР 11.07.1967., застосовувалася в дитячих лікувальних установах МОЗ УРСР. Ця робота в подальшому стала основою для багатьох авторів.

У вересні 1965 року по наказу Міністерства охорони здоров'я України П.М.Гудзенко був переведений на посаду завідувача кафедрою факультетської педіатрії Київського медичного інституту ім. ОО. Богомольця, якою він керував до останніх днів свого життя (1965-1982рр.). Одночасно, за сумісництвом, був головним педіатром МОЗ України.

Медичному світу Києва, охороні здоров'я він віддав залишок свого серця ...,

                                                        в пацієнтів вклав свою душу ...

У Київський період лікарського шляху проф. П.М.Гудзенко підтримує тісні зв'язки з усіма кафедрами педіатричного профілю медичних вузів України і намагається зберігати єдність наукових прогресивних сил на благо медицини і зниження захворюваності в УРСР.

Результатом спільної наукової роботи, розпочатої з 1965р. з Львівським НДІ туберкульозу, вийшла в 1969 р. монографія «Туберкульоз у дітей та підлітків», - автори зав каф. факультетської педіатрії КМІ професор П.М.Гудзенко і старший науковий співробітник відділу дитячого туберкульозу Львівського НДІ док. мед. наук А.М.Хома. У монографії детально описані питання раннього розпізнавання туберкульозу у дітей та підлітків, симптоматика ранньої і хронічної туберкульозної інтоксикації, докладно викладено симптоми патології легеневого туберкульозу, а також туберкульозного менінгіту з урахуванням особливостей клінічних варіантів його розвитку.

Минуло 50 років. Стара проблема переступила в нове тисячоліття. Динаміка розвитку епідеміологічної ситуації туберкульозу змінюється зі швидкістю перегорнутих сторінок монографій на цю тему ..., а ця книга була однією з перших масштабних досліджень, і викладені питання раціонального лікування і профілактики туберкульозу в дитячому віці залишаються актуальними і сьогодні.

У 1967р. в співавторстві зі співробітниками кафедри дитячих інфекційних захворювань Кримського медінституту опублікована робота «Дизентерія у дітей» (автори проф. П.М.Гудзенко і В.Н.Бичковський).

У співавторстві зі співробітниками кафедри педіатрії Івано-Франківського медичного інституту Л.П.Решеткіна, С.К.Ткаченко в 1969р. вийшли методичні рекомендації: «Принципи раціональної антибіотикотерапії у дітей раннього віку» (автори - П.М.Гудзенко, Л.П.Решеткіна, С.К.Ткаченко).

У ряді робіт, виконаних проф. П.М.Гудзенко переконливо показано значення раціонального вигодовування в профілактиці коліентеритів у дітей грудного віку. Сформульовано концепцію виникнення колліентеріту у дітей, в основі якої лежать зміни реактивності організму дитини і неправильне, одностороннє, переважно вуглеводне, харчування, що сприяє придбанню патогенних властивостей кишковою паличкою. Розроблено та впроваджено в практику раціональне вигодовування ацидофільним молоком і його продуктами. Рекомендовано включення в харчовий раціон ацидофільно-дріжджових продуктів, як високоефективних в профілактиці коліентеритів у дітей, які перебувають на штучному вигодовуванні, і що також попереджають розвиток дисбактеріозу.

Професор П.М.Гудзенко встановив значення ацидофільно-дріжджових сумішей в профілактиці коліентеритів у дітей, які були впроваджені в практику, як молочних кухонь лікарень і міської дитячої поліклініки м.Чернівці, так і молочних кухонь та інших мед. установ м.Києва. Широке застосування знайшло виготовлення пропіоново-ацидофільного молока (ПАМ) і ацидофільно-дріжджової пасти, а також кислих сумішей, збагачених вітаміном В12. Під його керівництвом з цієї ж тематики виконана кандидатська дисертація Л.І.Чернишової: "Застосування ацидофільно-дріжджового молока при пневмоніях у дітей першого півріччя життя, що знаходяться на штучному вигодовуванні" (Київ, 1969).

Однією з перших книг того часу про переваги природного вигодовування була монографія П.М.Гудзенко «Раціональне харчування дітей», що вийшла у світ в 1972р. і 1974р. двома виданнями у видавництві «Здоров'я». Книга про організацію правильного і раціонального харчування, як провідного і постійно діючого чинника, що впливає на стан здоров'я, що визначає гармонійний фізичний і розумовий розвиток дітей раннього віку, що створює умови для адаптації підростаючого покоління до навколишнього середовища і формує стан здоров'я людини протягом усього його подальшого життя. Полеміка з питань харчування в широких і вузьких колах не вщухає! Прочитано багато книг присвячених цій тематиці. ПОПРИ ТЕ, ЩО ЗМІНИЛИСЬ СТРУКТУРА, ЯКІСТЬ І КУЛЬТУРА ХАРЧУВАННЯ НАСЕЛЕННЯ ХХІ СТОЛІТТЯ, ДОЦІЛЬНО  ВИПРАВДАНИЙ ПОГЛЯД У МИНУЛЕ З ПОЗИЦІЙ СЬОГОДЕННЯ.

Особливі теплі відносини проф. П.М.Гудзенко підтримував з ЧГМІ. 20 років разом з Буковиною пройшов проф. П.М.Гудзенко - нелегкі повоєнні роки становлення охорони здоров'я, роки епідемій тифу, кишкових інфекцій, туберкульозу, дитячих інфекцій, дистрофій, боротьби з дитячою смертністю, - складної і плідної роботи (1944-1965рр.).

Спільні наукові дослідження, впровадження в практику, і визначили результат успішної розробки питань вигодовування дітей раннього віку в книзі «Молочнокислі продукти в харчуванні дітей», виданої в 1981 р., в якій П.М.Гудзенко з співавторами (співробітники ЧМІ А.А.Кравець, Т.К.Набухотний, І.І.Сідорчук, С.А.Черевко) на підставі власних даних та даних літератури переконливо визначили роль молочнокислих продуктів і обґрунтували необхідність їх введення в харчування здорових і хворих дітей, дали характеристику кисломолочним продуктам і техніці їх приготування. У співавторстві отримано авторське свідоцтво на «Спосіб отримання кисломолочного напою» (АС №833184, 1981р.).

Ще в 1976 р. проф. Гудзенко П.М. і його учень Набухотний Т.К. (ЧГМІ) видали монографію «Первинний пієлонефрит у дітей», в якій багатогранно висвітлили питання етіології, клініки, перебігу, лікування та профілактики первинного пієлонефриту.

Продовжуючи подальші розробки питань в дитячій нефрології та урології в 1982 році П.М. Гудзенко спільно з провідними урологами професором А.Ф. Возіановим (академік НАН України (з 1991) і АМН України (з 1993)) та доцентом Л.В. Штанько - опублікували книгу «Функціональні методи дослідження в дитячій урології і нефрології». У ній детально викладені клінічні, біохімічні, інструментальні, рентгенологічні та радіоізотопні методи дослідження нирок і сечових шляхів у дітей. Розглянуті в ній теми в 1982р. і зараз, через 35 років, утримують інтерес фахівців.

З 1968 р. П.М.Гудзенко займався проблемою стафілококових захворювань у дітей. З 1970р. ця тема стає провідною для кафедри факультетської педіатрії П.С.Мощич, П.М.Гудзенко, Т.К.НабухотнийКМІ. Вивчено - роль патогенного стафілокока у генезі інтоксикації у дітей (проф. П.М.Гудзенко, А.А.Еременко), зміни серцево-судинної системи при стафілококових захворюваннях (В.В.Бережною), значення переливань крові в комплексі лікування стафілококової інфекції у дітей раннього віку (Л.В.Галицька), клінічні варіанти стафілококових захворювань у дітей і значення первинних осередків інфекції в їх виникненні. У 1974-1975 роках вивчені і впроваджені в практику критерії для розпізнавання стафілококових пневмоній, що протікають без абсцедування (проф. П.М.Гудзенко, А.Л.Зикова, А.А.Еременко, В.В.Бережнва, Л.В. Галицька, Л.І.Чернишева). Представлена клініко-рентгенологічна характеристика цих пневмоній, вивчено стан серцево-судинної системи, зміст Na і К в сироватці крові, функціональний стан печінки, стан антитоксичну імунітету при стафілококових пневмоніях без деструкції легеневої тканини. У 1976 році розпочато вивчення функціонального стану печінки при різних стафілококових захворюваннях за змістом в сироватці крові вільних амінокислот і ліпідів методами тонкошарової хроматографії та газорідинної хроматографії. Питанням терапії захворювань гастродуоденальної зони була присвячена робота М.І.Борисенко.

Під керівництвом П.М.Гудзенко розроблені питання патогенезу і клініки різних форм стафілококової інфекції, запропонований ряд нових методів лікування стафілококових захворювань у дітей і вдосконалені методи діагностики. Описано клінічні варіанти стафілококових захворювань у дітей (тонзилогенна стафілококова інтоксикація, сегментарні абсцедуючі пневмонії і ін.). В результаті вивчення клінічних варіантів стафілококових захворювань П.М.Гудзенко запропонував класифікацію форм стафілококової інфекції у дітей. Він встановив, що стафілококова інфекція поряд з гнійно-некротичними процесами викликає продуктивні зміни в тканинах різних органів і систем; цим можна пояснити затяжний і хронічний перебіг стафілококових захворювань. П.М.Гудзенко розроблені критерії ранньої діагностики різних форм стафілококової інфекції, що сприяло своєчасному етіологічним лікуванню, скорочення термінів терапії та профілактики хронічних форм.

В практику охорони здоров'я була запропонована схема застосування стафілококового адсорбованого анатоксину в мікродозах. Це дозволило значно зменшити кількість стафілококових захворювань із затяжним, рецидивуючим і хронічним перебігом у дітей, запобігти небажаних реакцій. У своїй практиці він широко використовував сучасні методи дослідження. Їм створені експериментальні моделі хронічної стафілококової тонзиллогенной інтоксикації і стафілококового сепсису, які дозволили вирішити ряд теоретичних і практичних питань. («Клініка, діагностика і лікування тонзиллогенної інтоксикації у дітей» Київ, 1970. Методичний лист складено співр. Каф. Факультетської педіатрії КМІ: проф. П.М.Гудзенко, к.м.н. А.А.Еременко, В.В.Бережним і ін .; Підручник: Дитячі хвороби. Розділ 7. Стафилококковая інфекція (проф. Гудзенко П.М.) с.317-342; - 1-е, 2-е, 3-е видання, Учебн., К. , 1973,1975,1982; «Профілактика стафілококових захворювань у дітей» Київ, 1975. Методичний лист складено співр. каф. факультетської педіатрії КМІ: проф. П.М.Гудзенко, к.м.н. А.А.Еременко, В .В.Бережним і ін.; «КЛІНІЧНІ Особливості пе ебігу стафілококковіх захворювань у дітей и основні принципи їх лікування», П.М.Гудзенко, В.В.Бережний, Ю.В.Марушко. ПАГ, 1981, №6, с. 3-7).

В подальшому відображенням закладеної П.М.Гудзенко консолідацією медичних сил в тематику - в 1990р. видана монографія «Затяжний рецидивуючій хронічний перебіг стафілококової інфекції у дітей» В.В.Бережний, П.С.Мощич, Ю.В.Марушко (Київ, «Здоров'я», 1990, с.190), з теплою присвятою пам'яті професора Гудзенко П.М.

1966 - 1970гг. П.М.Гудзенко - Головний педіатр МОЗ УРСР. П.М.Гудзенко прекрасно розбирався в охороні здоров'я, проводив в життя конкретні заходи профілактичного і лікувального характеру щодо поліпшення медичної допомоги дитячому населенню, впроваджував нові методи діагностики та лікування, надавав допомогу охороні здоров'я в підвищенні кваліфікації лікарів.

Великою популярністю серед лікарів-педіатрів користувався «Рецептурний довідник педіатра», що вийшов двома виданнями (1978р., 1982р.). У довіднику П.М.Гудзенко представив рецептурні прописи, що рекомендуються при частих захворюваннях дитячого віку. Практична спрямованість довідника і його зручний формат зробили цю невелику книгу дуже цінною для лікарів-педіатрів. Особливо він був корисним і зручним для молодих лікарів-педіатрів, які на початковому етапі своєї професійної діяльності потребували саме в такому довіднику.

Сторінки життя П.М.Гудзенко 1970-1982рр. пов'язані з журналом «Педіатрія, акушерство та гінекологія». Будучи головним редактором, він вніс демократичний принцип в роботі редколегії, дотримуючись високої вимогливості до рукописів, багато сил і енергії віддавав роботі з авторами публікацій, виховуючи мистецтву задоволення від правильно викладеної думки і поваги до науки, собі і читачеві.

В громадської науковому житті П.М.Гудзенко брав активну участь - займав посаду голови правління наукового товариства педіатрів УРСР, був членом правління Всесоюзного наукового товариства дитячих лікарів, членом редакційної ради журналу «Педіатрія». У Київському медичному інституті з 1976 – 1978рр. професор П.М.Гудзенко працював деканом педіатричного факультету.

Професор П.М. Гудзенко підготував 24 кандидата і 3 доктори медичних наук, серед них Д.І.Огороднік (1956, м.Чернівці), О.А.Жуковська (1957, м.Чернівці), І.Г.Сідоренко (1959, м.Чернівці) , Н.І.Наконечна (1960, м.Чернівці), А.А.Кравец (1962, м.Львів), М.Е.Ліпець (1963, Москва), Е.М.Альтман (1964, м Чернівці), В.В.Кізім (1965, м.Львів), О.Г.Васильєва (1966), І.В.Піскаєва (1967), Л.А.Глуговська (1967), С.А.Черевко (1968 ), Л.І.Чернишова (1969р.), Н.А.Доготарь (1970), М.В.Шапоренко (1971р.), В.В.Бережна (1969), Т.К.Набухотний, М.І. Борисенко, Л.В.Куріло, Л.В.Галицька, О.Л.Зикова, Ю.В.Марушко і ін., прищепивши бажання до розвитку медичної думки і відкривши для науки - док. мед. наук, проф. Т.К.Набухотного, док.мед. наук, проф. В.В.Бережного (зав. Каф. Педіатрії № 2 КМАПО), док.мед. наук, проф. Л.І.Чернишову, док.мед. наук М.І.Борисенко, док.мед. наук, проф. Ю.В.Марушко (зав. Кафед. Педіатрії № 3 НМУ ім. О.О.Богомольця) і ін.

професор П.М.Гудзенко, академік АМН СРСР А.Ф.Тур, професора М.Г.Зернов, В.Н.Сорокіна, А.В.Мазурін, В.А.Таболін, Н.И.Нісевіч, Н.М.Мізіна, К.А.СвяткінаТеплі, дружні стосунки пов'язували П.М.Гудзенко з провідними педіатрами радянського періоду: академіком АМН СРСР А.Ф.Тур, професором, Ю.Е.Вельтіщевим (академік РАМН (16.12.1988, чл.- кор. З 1982), професором В.А.Таболіним (академіком РАМН (16.12.1988, чл.-кор. РАМН з 1975р.), професором А.В.Мазуріним (член-кореспондент РАМН з 1987), професором Н.І.Нісевіч (академіком АМН СРСР з 1974р.), професор Н.Г.Зерновим, В.Н.Сорокіною, Н.М.Мізініною, К.А.Святкіною і ін ...; академіком АМН СРСР Е.М.Лукьяновою (академік НАН України (з 1992), АМН Україна (з 1993)), професором А.Ф.Возіа новим (академік НАН України (з 1991) і АМН України (з 1993), професором Б.Я.Резніком (член-кор. НАН України, 1992), професором В.М.Сідельніковим (член-кор. НАН України (1992) і АМН України (1993)), професорами Е.М.Вітебським, В.С.Приходько і багатьма іншими ...

П.М.Гудзенко особливу увагу приділяв педагогічній роботі. Його лекції були яскраві. Він умів тримати інтерес кожного студента в лекційному залі і в дискусіях на студентському науковому гуртку. Лікувально-консультативна робота була його життям і він щедро ділився своїм великим лікарським досвідом з практичними лікарями. Його глибоко поважали і любили студенти, співробітники і всі, хто спілкувався з ним в роботі. Він постійно був біля ліжка хворого, постійно в боротьбі за здоров'я дітей... Його безвідмовність в лікувальній роботі була затребувана. На суботні консультативні прийоми в клініку приїжджали пацієнти з усієї України...

Педіатричний форум. Провідні педіатри УРСР. Серед них академік АМН СРСР Е.М.Лук'янова, професора В.М.Сидельніков, П.М.Гудзенко, П.С.Мощич, ас. М.И.Борісенко

Величезний педагогічний досвід дозволив П.М.Гудзенко очолити авторський колектив професорів-педіатрів України з підготовки та видання підручника «Дитячі хвороби» для студентів педіатричних факультетів. У створенні та просуванні цього першого підручника з педіатрії на території УРСР, який послужив поколінням педіатрів і в СРСР, брали участь всі прогресивні медичні сили УРСР, узагальнюючи свій науково-практичний досвід як відображення знань корифеїв всіх педіатричних шкіл в СРСР в новизні того часу. Богомаз Т.А. (Дніпропетровськ); Вітебський О.М. (Донецьк); Гнатюк О.І. (Вінниця); Гудзенко П.М. /ред./ (Київ); Зузанова В.І. (Одеса), Ігнатов С.І. (Львів); Королева Н.І. (Сімферополь); Кошель-Плескунова Є.І. (Київ); Мощич П.С. (Київ); Приходько В.С. (Харків); Руднєв І.М. /ред./ (Київ); Резник Б.Я. (Одеса); Сідельников В.М. (Київ); Тихий А.К. (Дніпропетровськ); Чеботарьова В.Д. (Київ).

Важливим в Підручнику було введення Розділу 7. стафілококова інфекція (проф. Гудзенко П.М.) с.317-342., як прагнення задовольнити давно назрілу потребу в достатньо вивченою їм актуальної і наболілої в той час проблематики.

Підручник вийшов в 3-х виданнях.

За 1-е видання підручника «Дитячі хвороби» проф. Гудзенко був удостоєний дипломом II ступеня Міністерства охорони здоров'я СРСР «За кращу медичну книгу» (1975).Династія професора П.М.Гудзенко…

За 2-е видання підручника «Дитячі хвороби» проф. Гудзенко був нагороджений Бронзовою медаллю ВДНГ СРСР (1976);

За 2-е видання цього підручника 07.12.1979г. авторському колективу була присуджена Державна премія УРСР в галузі науки і техніки (Виписка з Постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР від 7 грудня 1979 року «Про присудження ДЕРЖАВНІЇ премій Української РСР в Галузі науки и техніки 1979 року»
п.1.
Гудзенко П.М., док.мед.наук, проф., зав. каф. КМІ ім. О.О.Богомольца, керівник роботи,
Мощичу П.С., док.мед.наук, проф., зав. каф. КМІ ім. О.О.Богомольца,
Гнатюку О.І. док.мед.наук, проф., зав. каф. ВМІ ім. М.І.Пирогова,
Резнику Б.Я., док.мед.наук, проф., зав. каф. ОМІ ім. М.І.Пирогова,
Рудневу І.М., док.мед.наук, проф.
- за підручник «Дитячі хвороби», опублікований в 1975р. 2-е видання, підписано до друку 31.05.1975.).

Професор Гудзенко П.М. висловлював свою громадянську позицію, як кожна цілісна людина небайдужа по суті до часу своєї епохи, в єдиному диханні зі своєю країною, діяв завжди з натхненням свого серця, серця лікаря, серця борця за життя, проти знедоленості, за збереження миру і людської культури, завжди відчував у своїй душі пульс суспільства ... 

Державна премія УРСР (1979р.)
за видання підручника «Дитячі хвороби» для студентів педіатричних факультетів мед. вузів

професором Гудзенко Прокопом Микитовичем
одноособово була перерахована р/с 700 916 до ФОНДУ МИРУ...

Державна премія УРСР (1979р.) за видання підручника Дитячі хвороби

 

«УСЕ ПОЯСНЮЄТЬСЯ, ВСЕ РОБИТЬСЯ ЗРОЗУМІЛИМ - ВМІЙ ТІЛЬКИ ДОБРЕ СПІЛКУВАТИСЯ З ФАКТОМ,
ВМІЙ ЗІРКО..., ПРАВИЛЬНО СПОСТЕРІГАТИ,
ТОДІ ЗНИКНУТЬ ПЕРЕД ТОБОЮ ЧУДЕСА І МІСТЕРІЇ ПРИРОДИ,
І ВЛАШТУВАННЯ ВСЕСВІТУ ЗРОБИТЬСЯ ТАКИМ САМИМ ПОВСЯКДЕННИМ ФАКТОМ,
ЯКИМ Є ТЕПЕР ДЛЯ НАС ВСЕ ТЕ, ЩО РАНІШЕ ВВАЖАЛОСЯ НЕДОСТУПНИМ І ТАЄМНИМ».

 М. І. Пирогов

Валентина Василівна Архипова, дружина П.М.Гудзенко, лікар-педіатр, пройшла з ним всі нелегкі роки і була центром згуртування в сім'ї і, по праву можна професор А.Н.Федоровіч під час обговорення проблемних питань лямбліоза з асистентом В.В.Архіповою по темі її дисертаціної роботы (1948р.)сказати осередком новаторства у медичному житті. З березня 1946р. асистент кафедри педіатрії та дитячих інфекційних хвороб Чернівецького Державного медичного інституту (зав. каф. педіатрії та дитячих інфекційних хвороб ЧГМІ вчений-клініцист, професор А.Н.Федоровіч).

Лікар великої широти медичних поглядів, сміливості та відповідальності. Увійшла в історію медицини як перший педіатр, що виконав і використав тимпанопункцію в лікувально-діагностичній практиці лікаря - інтерніста. (Тимпанопункція як метод діагностики введена в СРСР педіатрами В. В. Архипової (1948р.) та ін. // Керівництво по отоларингології. Медгіз., 1960 р., Том 2., стор.198.). У 1948р. - спеціалізація «дитяча отолярингологія».

Продовжуючи працювати педіатром в 30.11.1951г. В.В. Архіпова успішно захистила дисертацію на тему: «Перебіг лямбліозу на тлі кишкових інфекцій».

 

 

«Кожен дитячий лікар зуміє лікувати дорослого,
але навпаки сказати ні в якому разі не можна...»

Abraham Jacobi (06..05..1830 – 10.07..1919)
The father of American pediatric, was a pioneer of pediatrics, opening the first children's clinic in the USA.

1963р. каф. внутрішніх хвороб ЧГМІ. У 1 ряду доц. Владковський, ас. В.В.Архіпова, доц. А.А.Колачов, доц. П.Т.Караваєв з групою студентів

 

З 1954 р. В.В.Архіпова перейшла з однієї спеціальності в іншу - терапію, на кафедру внутрішніх хвороб ЧГМІ, якою керував доц. А.А. Колачов (з 1953р. по 1957р.), доц. П.Т.Караваєв (з 1957 по 1965 р.).

В.В. Архіпова, канд. мед. наук, автор 24 наукових робіт, пропрацювала на кафедрі внутрішніх хвороб 12 років до переїзду в м. Київ (в 1965р.), який був пов'язаний з переведенням чоловіка професора П.М. Гудзенко в КМІ.

 

 

Три дочки Гудзенко П.М. і Архипової В.В. отримали медичну освіту - Жанна і Наталія за фахом «Лікувальна справа», Ольга за фахом «Педіатрія».

 

 

  

«Є ТІЛЬКИ ОДНА СПРАВЖНЯ ЦІННІСТЬ - ЦЕ ЗВ'ЯЗОК ЛЮДИНИ З ЛЮДИНОЮ».

Антуан де Сент-Екзюпері.

Старша дочка Гудзенко Ж.П. закінчила Чернівецький державний медичний інститут (Буковинський державний медичний університет з 2005 р.) за фахом лікар-лікувальник  в 1962р. У 1964-1967рр. аспірантура на кафедрі педіатрії №2 Київського державного інституту удосконалення лікарів (КДІУЛ - нині Київська медична академія післядипломної освіти ім. П.Л. Шупика). У 1967р. захистила дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук на тему: «Стан зовнішньо-секреторної функції підшлункової залози при хронічній пневмонії у дітей» під керівництвом проф. Емми Генріхівни Городоцької та була Ж.П.Гудзенко, 1991рзалишена на роботу на посаді асистента цієї ж кафедри (1967-1979рр.). Проф. Городоцька Є.Г., Учитель Гудзенко Ж.П., прищепила вимогливість в неухильному прагненні до точності суджень і дій як вченої і лікаря., алгоритмізації клінічного мислення. 1980р. - захист докторської дисертації на тему «Особливості панкреатиту у дітей», присвоєно вчене звання професора по кафедрі педіатрії (ПР №007556 м Москва від 24.07.81.). З 1980-1991рр. очолювала кафедру педіатрії №3 КДІУЛ ім. П.Л.Шупика м.Київ. З 1992-1998рр. зав. від. трофології та сорбційної корекції процесів метаболізму ІСПЕ НАН України. З 1998р. зав. від. трофології ендоекологічної патології ІЕЧ. У 1992 році стала ініціатором створення ТОВ «Науково-виробничого центру «Логос» і керівником його медичної діяльності.

Наукові дослідження: неспецифічні хронічні бронхолегеневі процеси у дітей, муковісцидоз, особливості захворювань підшлункової залози в дитячому віці; клінічна харчова промисловість придбана патологія обміну речовин, нутритивно-метаболіт-нейротрофічний генез формування мультифакторних захворювань і порушень ендоекології організму людини; обґрунтування нових лікувально-реабілітаційних медичних технологій з позицій універсальних функціональних блоків, системної саморегуляції і фізіологічних закономірностей природних процесів діяльності живих систем в рамках наукової медицини. Автор способів і засобів лікування (22 Патентів) ряду захворювань мультифакторної природи (вітіліго, алергодерматози, облисіння, прогресуюча короткозорість у дітей, дисбактеріоз кишечнику, ожиріння, харчова алергія, і ін.), Розробник клінічного трофологічного підходу («Прикладні аспекти трофології; перспектівність трофологічного підходу в клінічній практиці». І Український Конгрес гастроентерологів. 19-21 вересня 1995р. Дніпропетровськ, «Сучасне та майбутнє КЛІНІЧНОЇ трофології в педіатрії» в кн.: "Актуальні проблеми и напрями розвитку педіатрії на сучасному етапі" матеріали конгресу педіатрів України (7-9 жовтня 2003р., Київ, 2003 і ін.) до вирішення терапевтичних проблем різних проявів неінфекційної хронічної патології.

Автор понад 160 наукових робіт, 22 Патентів України та ін. країн., книг, монографій («Панкреатит у дітей». М., 1980; «Довідник дитячого гастроентеролога». К., 1986 (спів авт.); «Захворювання підшлункової залози у дітей». Ташкент, 1990. (спів авт.); «Дитячі хвороби». Підруч. К., 1999. (спів авт.)).

Глибоке вивчення проблемних питань дитячої гастроентерології, зокрема, клініки, діагностики і лікування панкреатиту в практиці інтерніста, знайшло відображення у монографії «Панкреатит у дітей» (Москва, Медицина, 1980р.), яка була першою виданою з цього питання на території СРСР... Минуло 37 років. З педіатричних форумів по сьогоднішній день об'єктивно звучить «... Проблема панкреатитів в дитячому віці на сьогоднішній день не є новою, проте залишається, найменш вивченої сторінкою в дитячій гастроентерології. У 60-80-і рр. минулого століття ці питання інтенсивно вивчалися в нашій країні і, мабуть, набагато більш інтенсивно, ніж за кордоном. У вітчизняній педіатричній літературі можна знайти чимало статей, присвячених панкреатиту у дітей. На чолі цих досліджень стояли А.В.Мазурін, І.В.Дворяковскій, А.М.Запрудной, Н.Г.Зернов, Б.Г.Апостолов, Ж.П.Гудзенко., Г.В.Рімарчук. У 1980 р вийшла книга Ж.П. Гудзенко «Панкреатити у дітей», яка так і залишилася єдиною монографією, що присвячена даній темі... » [1,2,3], але все ще відповідає на питання сьогоднішнього дня...

1. Римарчук Г.В., Тюрина Т.К. Особенности диагностики и терапевтической тактики при хр. панкреатитах у детей. Рос. вестник перинат. и педиатрии. #3/08, c.61-67.
2. Гасилина Т.В., Бельмер С.В. Панкреатиты у детей. Лечаюий врач. Педиатрия. #01/09, с.7-8. Симпозиум.
3. Лембрик І.С. Особливості клінічного перебігу хр. панкреатиту у дітей. Метааналіз. «Архів клін. мед.» #2 (15) /09, с. 31-33

Мас-медіа про Гудзенко Ж.П .: 1986р. «Наука і суспільство» №3 с.24-26. «Вітіліго відступає». Інтерв'ю взяла Олена Сергієвська .; 1988р. 9.02. «Прапор комунізму»; «Як подолати вітіліго». О. Аліхінян, кор. РАТАУ .; 1990. 23.06. Телепрограма «Доброго вам здоров'я»; «Кому потрібні відкриття». 1990.23.07. «Вечірній Київ»; «Розкрити Таємницю». стор.4, М. Лазаркевіч .; 1990. 29.09. Телепрограма «Доброго вам здоров'я»; «Відкриття професора Гудзенко» .; 1991.01. Ukraine №1 (173) .Published by the Ukrainian society for friendship and cultural relations with foreign countries. The Association for cultural relations with Ukrainians abroad. Discovered in Ukraine. «Vitiligo: no more fears». Interview by Valentin Pustovoit .; 1995.01.02. «Робочий шлях. Смоленська обласна суспільно-політична газета. №19 (21535). «Вітіліго відступає. Київські медики запропонували новий метод лікування хворих, які страждають цим тяжким недугом». Н.Кеженов .; 1995.07.02. «Робочий шлях. Смоленська обласна суспільно-політична газета. №23 (21539). «А раніше недуг лікуванню не піддавався». Н. Миколаїв .; 1996. грудня. «Здоров'я». Москва. «У шкурі білого леопарда. Вітіліго - жорстокий «художник». І. Покровська... «85 років (1918-2003) Київській медичній академії післядипломної освіти ім.. П.Л.Шупика». К., 2003... та ін.

У студентські роки Гудзенко Ж.П. вийшла заміж за студента старшого курсу, лікувального факультету ЧГМІ Короткого В.М.В.Н.Короткий

Короткий Валерій Миколайович - лікар-хірург., Док. мед. наук (1984), професор (1986). Лауреат Державної премії УРСР (1986). Заслужений діяч науки і техніки України (1999). Закінчив Чернівецький державний медичний інститут (1961). Працював хірургом (1961-1964гг.) в районній лікарні м. Вашківці Чернівецької області. З 1964 р. - в КІУЛ (Національна медична академія післядипломної освіти (КМАПО) ім. П.Л. Шупика м. Київ): 1964-1967гг. - кафедра торакальної хірургії (зав.каф. Н.М.Амосов), 1967 - 1985рр. - кафедра торако-абдомінальної хірургії (зав.каф. А.А.Шалімов), 1976р. - доцент. Учень М.М.Амосова та О.О.Шалімова. З 1985 - Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця: завідувач кафедри госпітальної хірургії № 1, з 2006 - проф. кафедри.

Основний науковий напрямок - хірургічна гастроентерологія, зокрема, ним розроблені - патогенетично обґрунтована тактика хірургічного лікування синдрому портальної гіпертензії (Державна премія УРСР (1986)), науково обґрунтована тактика органозберігаючої хірургії при захворюваннях панкреато-біліарної системи - хронічному панкреатиті, гострому і хронічному холециститі; оригінальні тактичні підходи і методики оперативних втручань у хворих на рак підшлункової залози, при травмах селезінки, захворюваннях кишківника і патології біліарного тракту. Одним з перших на Україні впроваджував операції, спрямовані на збереження органних функцій при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, твердо відстоюючи свою позицію про недоцільність виконання ваготомії з метою придушення шлункової секреції при наявності широкої палітри антисекреторних медикаментозних засобів. Значуще місце в науково-практичній діяльності займають методи мініінвазивних лапароскопічних оперативних втручань при захворюваннях органів черевної порожнини.

Автор понад 400 наукових робіт, понад 50 винаходів на способи оперативних втручань і інструменти.

 

«МИНУЛЕ НАЛЕЖИТЬ НАМ,
АЛЕ ЗАВОЛОДІТИ НИМ МИ МОЖЕМО ЛИШЕ ЗА УМОВИ ЙОГО ПІДПОРЯДКУВАННЯ СЬОГОДЕННЮ».
Р. Емерсон

Внучка П.М.Гудзенка, О.В.Коротка, лікар загальної практики - сімейної медицини, вищої категорії. З 1992р. в ТОВ «Науково-виробничий центр «Логос», О.В.Короткапедіатр. 1993-2001рр. науково-практична робота: USA, state OHIO, Cleveland city - Cleveland Clinic Foundation, Parma Community General Hospital, Southwest General Health Center, SW Primary Care in Scientific-Practical Project's due to Trilateral Agreement on Cooperation in the field of health care and medical science and education between the SW Primary Care, Cleveland city, OHIO, USA; Department of trophology and sorption correction of metabolism processes, ISPE The National Academy of Sciences of Ukraine; LTD "Scientific-Production Center" LOGOS ", Kiev, Ukraine, з метою вивчення та набуття практичного досвіду приватної системи охорони здоров'я США і державних гарантій, медичного законодавства і права США, діловодства патентування власних розробок - технологій лікування, науково-практичного досвіду функціонування однієї з головних ланок медичної допомоги США - загальної практики-сімейної медицини (general practice - family Medicine) in SW Primary Care affiliate of Cleveland Clinic Foundation, Parma Community General Hospital, Southwest General Health Center; презентації запатентованої авторської новаторської технології лікування дисхромії шкіри в США, (World Vitiligo Foundation, Cincinnati city, state OHIO, USA (1993); University of Cincinnati Medical Center, state of Ohio; Yale University, Department of Dermatology, New Haven; Швейцарії (Figino, "Newpharm & Trading SA ")).

Науково-практичний напрямок в медицині - впровадження системного трофологічного підходу (Гудзенко Ж.П., Коротка О.В. «Сучасне та майбутнє КЛІНІЧНОЇ трофології в педіатрії» В кн.: «Актуальні проблеми і напрями розвитку педіатрії на сучасному етапі» ІІ Конгрес педіатрів України (7-9 жовтня 2003р., Київ) та ін.) у лікарську практику, спираючись на фундамент актуальних і передових досягнень нейробіології, фізіології та інших наук, використовуючи розроблені авторські технології патентованих трофопротекторних векторних стратегій.

Розробник інноваційних засобів лікування та лікувально-відновлювальних технологій широкого кола захворювань мультифакторної природи, хронічних захворювань, з різноманітними клінічними проявами нейротрофічних розладів, фосфорно-кальцієвого дісметаболізму, системної дисрегуляції і неспроможності адаптаційно-компенсаторної перебудови тканинних структур організму на тлі захворювань панкреато-дуодено-гепатобіліарної системи, що Д.Д. Короткийпризводять до розвитку вторинних гіпоіммунних станів, які обумовлюють, що загострюють і ускладнюють перебіг будь-якого патологічного процесу, що ведуть до прогресуючого хронічного перебігу, які зумовлюють різноманіття метаболічних розладів, та проявляються різноманітністю клінічних форм.

Досвід медичної практики щодо впровадження авторських лікувальних технологій - 28 років. Автор понад 100 наукових публікацій, 18 патентів на винаходи. (Advanced English level / Вільне володіння англійською мовою).

 

Правнук П.М. Гудзенко, Д.Д. Короткий, студент НМУ ім. О.О.Богомольця.

 

 

 

 

 

 

 

 

Загально терапевтична гілка династії об'єднує багато спеціальностей і досягнень в медицині, -
в області психіатрії (канд. мед. наук Гудзенко Н.П.),
ендокринології (док. мед. наук, професор Олійник В.А.),
терапії (канд. мед. наук Олійник М.В.),
неврології (Олійник В.В.),
відновлювальної медицини (Гудзенко О.П.).

 

«...НЕ ЗНАЮ ІНШОГО СПОСОБУ СУДИТИ ПРО МАЙБУТНЕ, КРІМ ЯК ЗА МИНУЛИМ...».
Патрик Генри (1736-1799)

 


Література: 
  1. Личный архив проф. П.Н.Гудзенко
  2. «Прокофий Никитович Гудзенко (К 60-летию со дня рождения)». В.Ф.Москаленко, И.М.Полякова. Врачебное дело. 1974. № 1. с.154-155.
  3. «Прокіп Микитович Гудзенко». Вечірній Київ. 1.12.1982. №274. с.4.
  4. «Прокіп Микитович Гудзенко». Медичні кадри. Кафедра педіатрії №3., №37. 2.12.1982. с.2.
  5. «Памяти профессора П.Н. Гудзенко». Педиатрия. 1983. № 8. с.73-74.
  6. «Прокіп Микитович Гудзенко» Редакція журналу «Педіатрія, акушерство і гінекологія», каф. детских болезней №1, КМІ ім.О.О.Богомольця. Педіатрія, акушерство і гінекологія. К. 1983. №1.
  7. «Сторінки історії. Біографічний довідник завідувачів кафедр та професорів БДМА» (1944-1998). – Чернівці: БДМА, 1999. с.50.
  8. «Сторінки історії Чернівецького медичного інституту.  Кафедра дитячих хвороб».  Л.О.Безруков, С.А.Черевко. Чернівці: ЧМІ, 1994. с.16-18.
  9. «Історія кафедри госпітальної педіатрії та дитячих інфекційних хвороб». Л.О.Безруков, С.А.Черевко. Клінічна та експериментальна патологія. 2003. Т.2, № 2. с.69-73.
  10. «Прокіп Микитович Гудзенко (до 90-річчя від дня народження)».В.Г.Майданник. Педіатрія, акушерство та гінекологія. 2003 р. № 6. с.62-66.
  11. «Гудзенко Прокіп Микитович». М.І Борисенко. Енциклопедія Сучасної України у 25 т. Т.7. – К.: Інститут енциклопедичних досліджень  НАН України, 2007. с.104.
  12. «Гудзенко Прокіп Микитович». Ю.М.Нечитайло. Клінічна та експериментальна патологія. Т.8. №2. 2009.
  13. «100 років від дня народження  Гудзенка Прокопія Микитовича». Ю.В.Марушко. Кафедра дитячих хвороб №3 НМУ ім. О.О.Богомольця, Київ, 2013.  http://nmu.ua/event/13751/
  14. «Гудзенко Прокіп Микитович (до 100-річчя від дня народження)». В.В.Бережний, Ю.В.Марушко. Современная педиатрия 6(54)/2013, с.177-178.
  15. «Гудзенко Прокіп Микитович», БДМА, 2007-2017. http://medlib.bsmu.edu.ua/informacijni-resursi/korifeie-nauki/sob-pam-atali-1/gudzenko-p-m
  16. «Прокофий Никитович Гудзенко: 100-летнему юбилею посвящается». А.Ю.Молочек, В.Д.Лукашук, А.Н.Мисюра.  Український науково-медичний  молодіжний журнал №4. 2013. с.72-74.